Стаття присвячена висвітленню технічних та юридичних аспектів копії електронної інформації як доказу в кримінальному провадженні. Проаналізовано кримінальну процесуальну процедуру збирання інформації, що міститься в електронному носії інформації як доказу в кримінальному провадження шляхом виготовлення копії такої інформації. Проаналізовано процесуальну форму збирання доказів, які мають електронну форму, шляхом копіювання інформації, що виражено у формулі: «копія інформації × (слідчий або прокурор + спеціаліст) = оригінал документа». Вказано, що, з огляду на норми ч. 4 ст. 99 Кримінального процесуального кодексу України, копія електронної інформації є документом у контексті ч. 2 ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України. Авторами розроблено систему процесуальних сценаріїв, що передбачають необхідність виготовлення копії інформації. Проаналізовано технічний аспект процесу копіювання інформації та вказано на важливість уникнення слідчими, прокурорами помилок щодо диференціації процесів виготовлення фізичної копії (образу) електронного носія інформації та копії окремого електронного файлу. Наголошено на доцільності застосування ДСТУ ISO/ІЕС 27037:2017 (ISO/ІЕС 27037:2012, IDT) «Інформаційні технології. Методи захисту. Настанови для ідентифікації, збирання, здобуття та збереження цифрових доказів» під час кримінального провадження. У роботі запропоновано низку адміністративних та організаційних заходів, спрямованих на розширення практики використання копії електронної інформації як доказу в кримінальному провадженні. Авторами вказано на необхідність внесення змін до ч. 4 ст. 99 Кримінального процесуального кодексу України щодо доповнення нормою про обов’язок спеціалістом підтвердження цілісності та справжності скопійованих даних.