У статті здійснено дослідження процедурних аспектів використання петицій до Європейсь-кого парламенту як інструменту діалогової моделі політичної участі громадян ЄС. Встановле-но, що визначені особливості процедурних аспектів подання петицій до Європейського парла-менту вказують на те, що в ЄС сформована чітка та зрозуміла процедура подання і розгляду петицій, яка систематично оновлюється в бік розширення меж участі громадян ЄС на кожному етапі розгляду петиції. Для української політичної практики важливим є те, що низка правил розгляду петицій, насамперед пов’язаних з термінами, мають неформальний статус. Однак від-сутність формальних правил не передбачає практики затягування процесу розгляду петицій як на рівні Європейського парламенту, так і під час залучення інших інститутів ЄС. Обґрунтовано, що основні функції внутрішньопарламентських дискусій в процесі розгляду петицій розкрива-ють дискурсивну природу вироблення політики в ЄС та вільного доступу до відповідних ін-струментів. PETI, як комітет-координатор, ініціює та забезпечує співпрацю з іншими парламе-нтськими комітетами з метою створення основи для внутрішньопарламентської дискусії. Осно-вним принципом участі у внутрішньопарламентській дискусії щодо петиції чи групи петицій є принцип надання права участі усім зацікавленим сторонам. Доведено, що статистичний зріз зацікавленості громадян ЄС у використанні петицій вказує на стабільно відтворюваний інтерес до петицій, що в розрізі країн-членів ЄС демонструє його важливість як для громадян країн-засновниць, такі і для громадян країн-членів ЄС третьої хвилі розширення. Обґрунтовано, що не варто ідеалізувати інструмент петицій як винятково функціональний для артикуляції та представництва інтересів громадян. Однак, саме за його допомогою можна вимірювати динамі-ку процесу демократії участі та здійснювати моніторинг тих інтересів, на яких недостатньо фо-кусується європейська політика, але які є важливими для населення країн-членів ЄС.