Проблема розвитку творчих здібностей і творчої активності в молодшому шкільному віці є актуальною. Оскільки дитинство є єдиним періодом життя людини, коли творчість стає універсальним і домінуючим способом існування. У багатьох наукових дослідженнях різних часів висвітлювалися безліч творчих можливостей періоду дитинства. Відповідно провідною психолого-педагогічною проблемою є створення сприятливих ефективних умов, які стимулюватимуть і спрямовуватимуть розвиток особистості. Сучасна теорія здібностей особистості суперечливо трактує окремі аспекти про структуру здібностей та взаємозалежність між здібностями та задатками (нахилами). Звичайно побутують твердження, що задатки є спадковою органічною передумовою розвитку природних здібностей. Для перетворення задатків на здібності, крім вродженої схильності, треба зазвичай займатися певною діяльністю, виявляти зацікавленість, бажання здійснювати трудові дії, мати конкретні вміння та навички. Оскільки, зустрічаються випадки, коли маючи здатність до того чи іншого виду діяльності, дитина схильність не використовує, не прагне розвинути власні здібності.