Сучасна парадигма навчання в своїй основі містить особистісно-орієнтовану модель навчання. Її реалізації сприяє багато чинників. Це і формування суб'єктивних стосунків у навчально виховному процесі, врахування здібностей і здатностей дитини до навчання, демократизм у спілкуванні з дитиною, посилена увага до прояву якісних змін в структурі діяльності учня тощо. Початкова школа – основний структурний елемент в ланцюжку національної системи освіти. Саме на цьому етапі вперше формується навчальний потенціал особистості в процесі її розвитку. Практика показує, що в основному освітній процес зорієнтований на середнього учня, що унеможливлює врахування індивідуальних особливостей кожної дитини зокрема. Це призводить до того, що сильніші і слабші учні залишалися поза увагою вчителів. У результаті, в цієї групи дітей зникає інтерес до навчання. Це призводить до того, що школа не використовує повністю всі можливості дітей, тобто недостатньо розвиває особистість, позитивну мотивацію до навчання. Тому особливо гостро на сучасному етапі стоїть проблема індивідуального підходу до учнів на основі диференціації навчання.