Сучасний етап розвитку вітчизняної освіти характеризується активними реформами, спрямованими на докорінну зміну освітньої парадигми, переорієнтацією на гуманістичні цінності. В рамках реалізації Концепції «Нової української школи» фокус уваги чітко спрямований на особистість учня, як найвищу соціальну цінність. Відповідно, педагогічні зусилля докладаються з метою найбільш повно та всебічно розвинути йогорозумові, фізичні та творчі здібності, дати важливі життєві орієнтири, сформувати компетентності, які дозволять успішно самореалізуватися у дорослому особистому та соціальному житті, стати справжнім професіоналом своєї справи, свідомим та активним громадянином. Зміни у освітньому просторі є комплексними, відбуваються згідно принципів, завдань та вимог, закріплених у Законах України «Про повнузагальну середню освіту», «Про освіту», у Державному стандарті початкової загальної освіти, власне у Концепції НУШ та в інших нормативних документах. Однією з базових умов їх запровадження виступає зміна способів оцінювання навчальних досягнень учнів. Підхід, за якого основна увага під час оцінювання приділялася обсягу та якості накопичених учнем теоретичних знань, у сучасних умовах не є ефективним, оскільки звужує функції оцінювання і цим суттєво обмежує можливості всебічного розвитку учнів. Ефективне формування ключових та предметних компетентностей вимагає використання нових підходів до оцінювання навчальних досягнень школярів, застосування форм та способів, за яких актуалізуються його мотиваційна, розвивальна, діагностична, коригувальна та прогностична функції, та які дають учителю можливість системно відстежувати особистісний розвиток кожного учня. Забезпеченню індивідуальної траєкторії розвитку кожного школяра, прогресу в опануванні навчальним досвідом як основою компетентності, сприяє використання інструментарію формувального оцінювання.