Зважаючи на те, що проблема особистісного потенціалу студента набуває значущості, основним пріоритетом сучасного української вищої освіти слід вважати підготовку фахівців до реалізації інноваційних проектів (Г.І. Герасимов, Л.В. Ілюхіна, В.М. Обухова та ін). Магістри більшою мірою залучаються до наукової дослідницької діяльності (В.В. Балашо, Т.Г. Бєлова, С.І. Бризгалова та ін.) і розвивають свої дослідницькі здібності та дослідницький потенціал (Н.О. Просолупова, А.С. Чикішева та ін.). Для вищої освіти залишається актуальним завданням вивчення світового досвіду психолого-педагогічного розвитку дослідницького потенціалу у студентів (С.Н. Петрова) [33]. Основний напрям дослідницького пошуку ми вбачаємо у вивченні психологічних механізмів, що детермінують пізнавальну активність студентів, у тому числі, пов'язаних з їх особистісними якостями - до яких належать: риси характеру, мотивація, здібності. Однак особисті якості, що взаємопов'язані з дослідницьким потенціалом, залишаються недостатньо вивченими. Це визначає актуальність, а також теоретичну та практичну значущість даного дослідження.