Ще з часу утвердження римського права застава належить до числа найулюбленіших способів забезпечення зобов’язань. Проте, як не парадоксально це звучить, вона продовжує залишатись серед проблемних інститутів права, а вчення про заставу як спосіб забезпечення зобов’язань містить у собі цілу низку спірних, дискусійних, по сьогодні не розв’язаних на доктринальному рівні положень. Насамперед це стосується основного – правової природи застави.