У цій статті представлений аналіз реалізації різних типів інтертекстуальності в публіцистичному тексті. Під час дослідження, проведеного на матеріалі американських газетних і журнальних статей, розглядається функція цих художніх прийомів у тексті даного типу. У разі виявлення маркера алюзії, ремінісценції або цитати в поверхневій структурі тексту активізується відповідний фрейм у концептуальній системі реципієнта, й інтенсивне збільшення значення є результатом когнітивної обробки публіцистичного тексту. У статті також розглядаються взаємозв’язки інтертекстуальності та перекладу. Інтертекстуальність займає центральне місце у створенні та сприйнятті перекладів. Однак можливість перекладу більшості іноземних інтертекстів з будь-якою повнотою або точністю настільки обмежена, що практично відсутня. В результаті вони зазвичай замінюються аналогічними, але різними інтертекстуальними зв’язками в мові перекладу. Створення сприймаючого інтертексту дозволяє перекладу бути прочитаним з розумінням читачами-перекладачами. Це також призводить до розриву між оригінальними та перекладеними текстами, до збільшення мовних та культурних відмінностей, які одночасно є інтерпретуючими та залишаються під питанням.