У статті запропоновано інтегративний підхід до вивчення репрезентованих у тексті не лише знань, але і емоцій, як знань про те, що їх зумовило та з чим вони асоціюються у адресата. Спираючись на антропоцентричну парадигму, що поширює та доповнює когнітивно-дискурсивну парадигму сучасної лінгвістики, було обґрунтовано сумісність сенсорної, когнітивної, емоційної та мовної інформації у концептуальній картині світу. Сучасний рівень розробки семіотико-афективної концепції А. Ж. Ґреймаса – Ж. Фонтаній засвідчив необхідність виділення когнітивної категорії, яка співвідносить моделі позамовних знань про сприйняття із моделями аналогічних мовних знань: так званої тимічної категорії. Остання витлумачується як вербальна форма когнітивної діяльності мовної особистості, яка класифікує концептуальні структури на позначення перцептивних, емоційних, а також когнітивних аспектів сприйняття навколишньої дійсності. Семіотичний простір тимічної категорії в сучасній англійській мові характеризується наявністю як лінгвокогнітивної універсалії FEELING, так і специфічних для англійської мови концептів SENSE та EMOTION. Тріада концептів SENSE : FEELING : EMOTION найбільш об’ємно репрезентує кореляцію перцептивного, когнітивного та емоційного тимічних станів завдяки апроксимації симілятивних зв’язків між семантичним наповненням лексем-імен досліджуваної тріади концептів. Як універсальна гнучка структура, тріада концептів SENSE : FEELING : EMOTION здатна реалізуватися у дискурсі, при тому, що останній інтерпретовано нами як текст у контексті. Опис принципів і механізмів організації інтенційно-прагматичних функцій членів тимічної категорії у художньому дискурсі уможливив виведення низки закономірностей, що характеризують процеси рецепції емоційно-смислової домінанти тексту. Дискурсотвірний потенціал тріади концептів SENSE : FEELING : EMOTION зумовлений участю її вербальних виразників у концептуально-семантичних процесах інтерпретації фрагментів дійсності. Синергетичні закони узгоджують функціонування тимічної лексики різної частиномовної і парадигматичної приналежності, інтегруючи її у набори сегментів адресованості тексту із інтенційно-прагматичним навантаженням: тимічні функціональні семантико-стилістичні категорії (ФССК). Такі категорії художнього дискурсу, як інформативність, концептуальність, антропоцентричність, референційність, модальність, лежать в основі алгоритму побудови тимічних ФССК. До визначальних чинників інвентаризації класифікаційної системи тимічних ФССК належать рекурсія та дискурсія. Рекурсія як самоуподібнення мовних одиниць зумовлює синтез посесивних, інференційних, інклюзивних, компаративних та рефлексивних ФССК у розряд смислобустерів (74,59 %). Дискурсія як саморозподібнення мовних одиниць спричинює синтез симетричних, серійних і симультанних ФССК у розряд смислоадаптерів (25,41 %). У первинному семантичному фокусі адресата при реконструкції ним моделі художньої дійсності локалізовані фізичний і / або фізіологічний стан і перцептивнй стан, які зумовлюють когнітивний і емоційний стани як результат доцентрового переживання, обґрунтовуючи превалювання у художньому дискурсі ментально-емоційного тимічного знання над соматичним.