У статті проаналізовано структуру та семантику ад’єктивних сполучень на засадах лінгводидактичного принципу в умовах оновленого освітнього процесу. Закцентована увага на важливості вивчення словосполучення у шкільній неперервній мовній освіті загалом. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю вичерпного опису всіх моделей словосполучень, що функціюють у мові, можливостей лексичної сполучуваності слів, відсутністю відомостей про частотність використання різних моделей у всіх стилях літературної мови та методичних рекомендацій щодо вивчення їх у закладах загальної середньої освіти. Метою статті було звернути увагу вчителя-словесника на один із типів словосполучень за способом вираження опорного слова – прикметниковий, зважаючи на продуктивність вживання таких словосполучень у різних стилях та жанрах української мови. У дослідженні детально проаналізовано функційні можливості ад’єктивних словосполучень, а також окреслено семантичну типологію таких конструкцій, яка представлена одинадцятьма видами смислових відношень між компонентами ад’єктивних словосполучень, а саме: з об’єктними відношеннями; з власне обмежувальними відношеннями; з просторовими відношеннями; з часовими відношеннями; з причиновими відношеннями; з відношеннями зумовленості; з відношення мети; з відношеннями міри і ступеня виявлення якості; з відношеннями досягнення, віддалення, усунення; з означальними відношеннями; з порівняльними відношеннями. Звернено також увагу на категоріальні й оказіональні словосполучення, на їх трансформацію та синтаксичні функційні можливості у структурі речення. Висновкові положення дослідження засвідчують, що у словосполученнях ад’єктивного типу компоненти зв’язані підрядними видами синтаксичного зв’язку – керуванням безприйменниковим і прийменниковим та приляганням, на що і варто звернути увагу учнів під час опрацювання типів підрядного зв’язку між словами.