У дисертації здійснено теоретичне вивчення, надано нове вирішення досліджуваного наукового питання, яке полягає у формуванні загальної парадигми адміністративно-правового статусу громадських рад за законодавством України. У ході дослідження встановлено, що громадські ради за своєю правовою природою є окремими суб’єктами адміністративного права, які володіють унікальним адміністративно-правовим статусом. Вони – це правовий механізм залучення інституцій громадянського суспільства для участі у здійсненні управління державними справами. Сформульовано авторське визначення громадських рад як виду консультативно-дорадчих органів, які створюються Кабінетом Міністрів України, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними, районними у мм. Києві та Севастополі державними адміністраціями, органами, відповідальними за формування корпусу суддів і здійснення антикорупційної політики, для забезпечення та сприяння участі громадян України, інституцій громадянського суспільства у реалізації їх права на участь в управлінні державними справами. Доведено, що важливим аспектом адміністративно-правового статусу громадських рад є їх можливість реалізувати право громадян на здійснення управління державними справами. Це новий правовий феномен у науці адміністративного права, що є одним із проявів концепції людиноцентризму. Використання цивілізаційного підходу дозволило виявити три таких виміри правової дійсності, через які громадські ради здійснюють свою діяльність: людиноцентристський вимір, соціологічний вимір та позитивістський вимір. Створення громадських рад зумовлене змінами в суспільних процесах, появою окремих груп ініціативних громадян, що формують інституції громадянського суспільства, з яких складаються такі ради. Визначено окремі особливості громадських рад та їх адміністративно-правового статусу. Діяльність кожної створеної ради деталізується в окремих документах, які приймаються на основі Типового положення відповідними органами публічної влади, при яких такі ради утворюються. Вони виступають колективним суб’єктом, що включає в себе сукупність індивідів, які об’єднуються задля спільної участі у роботі відповідної громадської ради. Оскільки між особами, які входять до складу ради (є членами ради), існують відповідні соціальні та професійні зв’язки, це дозволяє їм здійснювати внутрішню комунікацію та виробляти конкретні пропозиції від імені одного колективного суб’єкта під час реалізації адміністративних правовідносин. Встановлено, що такі консультативно-дорадчі органи володіють адміністративною правосуб’єктністю. Це дає підстави розглядати їх як окремий колективний суб’єкт адміністративного права, який складається з можливості громадських рад мати у сфері реалізації участі у здійсненні управління державними справами відповідні права та обов’язки (адміністративна правоздатність) та потенційної здатності бути спроможними до реалізації наданих прав і обов’язків у сфері публічного врядування (адміністративна дієздатність). За допомогою проведеного аналізу чинного законодавства виявлено низку суперечностей, які існують між різними нормативно-правовими актами, в частині здійснення правового регулювання закріплення адміністративно-правового статусу громадських рад, які необхідно усунути шляхом ухвалення Закону України «Про консультативно-дорадчі органи» або внесення відповідних змін до чинного законодавства. Враховано зарубіжний досвід використання діяльності громадських рад у здійсненні публічного врядування. Визначено, що в зарубіжних країнах застосовуються різні підходи до закріплення правового статусу таких рад з огляду на історичні, політичні, економічні та соціальні особливості. Dissertation for obtaining the scientific degree of PhD in Law by specialty 12.00.07 – administrative law and process; finance law; information law. – Zaporizhzhia National University, Zaporizhzhia, 2022. In the dissertation, a theoretical study was carried out, and a new solution to the investigated scientific task was provided, which consists of the formation of a general paradigm of the administrative and legal status of public councils under the legislation of Ukraine. In the course of the analysis, it was established that by their legal nature, public councils are separate subjects of administrative law with a unique administrative and legal status. They are considered as a legal mechanism for involving civil society institutions to participate in the management of state affairs. The author’s definition of public councils is formulated as a type of consultative and advisory bodies that are created by the Cabinet of Ministers of Ukraine, other central bodies of executive power, the Council of Ministers of the Autonomous Republic of Crimea, regional and district state administrations, state administrations in Kyiv and Sevastopol, bodies responsible for the formation of the corps of judges and the implementation of anti-corruption policy to ensure and promote the participation of citizens of Ukraine, and civil society institutions in the exercise of their right to participate in the management of state affairs in various spheres of public life. It has been proven that a critical aspect of public councils’ administrative-legal status is their ability to implement the right of citizens to manage state affairs. Public councils are a new legal phenomenon in the science of administrative law, and their activity reflects the concept of human-centeredness. The use of the civilizational approach made it possible to identify three dimensions of the legal reality through which public councils carry out their activities: the human-centered, sociological, and positivist dimensions. The creation of public councils is conditioned by transformations in social processes, the isolation of individual groups of initiative citizens who form institutions of civil society, from which such councils are eventually formed. The following features and peculiarities of public councils and their administrative and legal status are defined. The activities of each separately created council are detailed in detached regulations, which are adopted on the basis of the Standard Regulation by the relevant public authorities under which such councils are established. Additionally, they act as a collective subject that includes a set of individuals who unite for joint participation in the work of the relevant public council. At the same time, since there are appropriate social and professional ties between the individuals who are members of the council (council members), they can carry out internal communication and, as a result, make specific suggestions on behalf of one collective subject in the process of implementing administrative legal relations. It was established that such consultative and advisory bodies have administrative legal personality, which makes it possible to consider them as a separate collective subject of administrative law, which consists of the possibility of public councils to participate in the implementation of the relevant rights and obligations in the management of state affairs (administrative legal capacity) and the potential ability to have the ability to realize the granted rights and responsibilities in the field of public governance (administrative legal ability). The analysis of the current legislation revealed several contradictions that exist between various regulatory and legal acts in terms of the implementation of legal regulation of the consolidation of the administrative and legal status of public councils, which must be eliminated by adopting the Law of Ukraine “On Consultative and Advisory Bodies” or making appropriate changes to the current legislation. The foreign experience of using the activities of public councils in implementing public governance was also considered. It was determined that opposite approaches are used in different countries to establish such councils’ legal status because of historical, political, economic and social features.