Автори здійснюють актуалізацію доцільності вивчення дисциплін світоглядно- аксіологічного спрямування, передусім етики, в системі вищої освіти, апелюючи як до конкретних ціннісних викликів сьогодення, так і до тих цілей системи навчання та цілісного формування особистості, котрі закладені в ідею університетської освіти як такої. На ґрунті аналізу європейського дискурсу щодо значущості вивчення етики здобувачами різних спеціальностей констатується, що в українських реаліях дисципліни, покликані формувати навички прийняття морально слушних рішень (у міжособистісному і в професійному контексті спілкування), інтенсивно зникають з навчальних планів багатьох освітніх програм. Осмислюючи нагальну потребу долучення студентів до осмисленого аналізу критеріїв морально належного, а також до вивчення основ корпоративної й професійної етики, автори аргументують як концептуальну, так і методичну виправданість активнішого повернення / впровадження етичної компоненти в освітні програми підготовки фахівців і гуманітарних, і природничо-технічних спеціальностей. Аналіз враховує й компетентності, які програмуються затвердженими в Україні стандартами вищої освіти ряду спеціальностей