У статі проаналізовано еволюцію інституту спеціальної конфіскації, як іншого заходу кримінально-правового характеру. Висвітлено питання актуальності інституту спеціальної конфіскації, його відмінність від конфіскації майна як виду покарання. Описані соціальні та правові обумовленості виникнення інституту спеціальної конфіскації в Україні. Розписана система чинників, які зазвичай використовуються вченими для визначення соціально-правової обумовленості кримінального законодавства, зокрема такі: кримінологічні, нормативні, соціально-економічні, міжнародні й історичні; соціально-економічні, медичні, нормативні та кримінологічні; історичні, нормативно-правові, міжнародно-правові та кримінологічні; соціальні, соціально-економічні, системно-правові; кримінологічні, міжнародні, історичні, нормативно-правові; історичні, кримінологічні, нормативно-правові, міжнародні, соціально-психологічні; кримінологічні, історичні, нормативні, соціально-психологічні, міжнародні й ін. «Спеціальна конфіскація» як термін на законодавчому рівні регламентована в Законі України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України стосовно виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» № 222-VII від 18 квітня 2013 року, яким доповнено Кримінальний кодекс України статтями 96-1 «Спеціальна конфіскація» та 96-2 «Випадки застосування спеціальної конфіскації», диспозиція яких дала можливість зрозуміти позицію законодавця щодо правової характеристики такого заходу кримінально правового характеру. Спеціальна конфіскація фактично визнається заходом кримінально-правового впливу, що виходить за межі кримінальної відповідальності. Суттєвим чинником до внесення змін у Кримінальний кодекс України, а саме статті 96-1 та 96-2, є міжнародно-правовий, з огляду на прагнення нашої держави до повномасштабної участі в політичному й економічному житті Європи. Велике значення для вдосконалення вітчизняного законодавства має закордонний досвід, з огляду на відповіді на питання щодо необхідності та доцільності внесення змін у національне законодавство.