Семантико-синтаксичний паралелізм – один з релевантних мовностилістичних маркерів і композиційних прийомів українського фольклорно-пісенного дискурсу. Побудовані на основі синтаксичної однотипності та асоціативних зв’язків з явищами природи, такі структури містять символічні для українців фольклорні зіставлення (дівчина – калина, береза, рожа, зірниця; хлопець – дуб, явір, місяць), що експресивізують поетичний текст, наповнюють його драматичними інтонаціями, специфічним ритмічним ладом, маркуючи зближення художньої мови поета з фольклорною течією, відображаючи специфіку національного світобачення.