В умовах сьогодення і під впливом новітніх тенденцій цифровізації, змінюються умови функціонування органів публічної адміністрації, розширюється коло їх електронних ресурсів, збільшуються обсяги публічної інформації та можливості доступу до неї, запроваджуються нові засоби та методи комунікації суспільства та держави, змінюються їх інформаційні потреби та інтереси, а відповідно, це неминуче вимагає посилення захисту інформаційного простору. Наукові підходи до тлумачення та розуміння інформаційного простору характеризуються багатоманітністю. В семантичному аспекті розуміння даної конструкції базується на визначенні інформаційної сфери. Термін «інформаційний простір» застосовують, як правило, для виділення системи зовнішніх та внутрішньоорганізаційних потоків інформації, які, у свою чергу, можуть мати відмінні характеристики з погляду змісту, методів передачі та інтенсивності обміну інформацією. Дослідження законодавства, в якому закріплена адміністративна відповідальність за правопорушення в інформаційній сфері, та матеріалів практики провадження за цим видом адміністративних правопорушень свідчать про наявність колізій та прогалин у адміністративно-правовому регулюванні відносин у сфері забезпечення інформаційних прав та свобод. А це створює перешкоди у правозастосовній діяльності, а також виявленні та попередженні цього виду деліктів. Звичайно і суттєвим недоліком є те, що чинне законодавство про адміністративні правопорушення не містить нормативно-правового акту, в якому б було закріплено вичерпний перелік законів, які б передбачали адміністративну відповідальність за правопорушення в інформаційній сфері – чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення побудований так, що більшість складів інформаційних правопорушень знаходяться в різних главах кодексу, а це значно ускладнює захист інформаційних правовідносин.