Комунікативна раціональність трансдисциплінарних досліджень
Abstract
Авторки статті проаналізували відмінності між дисциплінарною та постдисциплінарною наукою, визначили основні риси трансдисциплінарних досліджень, з погляду змін у методології. Окреслено роль комунікативної раціональності як підґрунтя спілкування та спільнодії науковців та зацікавлених учасників з ненаукового середовища у трансдисциплінарних дослідженнях. Зроблено висновки про те, що дисциплінарна наука постає неодмінним етапом конституювання науки як способу пізнання, оформлення його результатів і утвердження соціального інституту. Сучасний етап розвитку науки названо постдисциплінарним, акцентуючи увагу на тому, що префікс пост- означає не стільки заперечення попереднього етапу, скільки діалектичний синтез дисциплінарності та різних форм її трансформації (між-, крос-, транс- тощо). Виявлено, що для постдисциплінарної науки, відповідно, характерні нові методологічні засоби, а ширше – методологія, яка виходить не лише за межі окремих наукових галузей, дисциплін, а й за межі науки загалом. Універсальним тлом такої методології постає комунікативна практика учасників досліджень, а філософсько-теоретичним обґрунтуванням – апеляція до комунікативної раціональності. Зважаючи на відмінності між концепціями комунікативної раціональності Ю.Габермаса та К.-О.Апеля й враховуючи специфіку трансдисциплінарних досліджень, започатковано обговорення методологічного потенціалу теорії Ю.Габермаса для унормування практики досліджень, у які залучені як науковці, так і зовнішні гравці – стейкхолдери.