МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОСТИХ РЕЧЕНЬ ІЗ НАПІВПРЕДИКАТИВНИМИ АД’ЄКТИВНИМИ КОМПОНЕНТАМИ
Abstract
У статті окреслено особливості методології дослідження простих поліпропозитивних речень із напівпредикативними ад’єктивними компонентами (НАК). Описано методи структурного і функційного аналізів простих речень
з ад’єктивними компонентами як одиниць монопредикативних (формально-синтаксична ознака), поліситуативних,
поліпропозитивних, поліпредикатних, моно- / полісуб’єктних (семантико-синтаксичні ознаки), поліінформативних,
утворених унаслідок дії закону мовної економії (функційна ознака). Виокремлено метод лінгвістичного опису із
прийомами внутрішнього та зовнішнього моделювання, методики лінгвістичного спостереження, класифікації і систематизації; обґрунтовано застосування структурного методу, представленого методиками трансформаційного
й дистрибутивного аналізів, а також аналізом безпосередніх складників; методу субституції (функційної заміни)
тощо. Висвітлено особливості структури, семантики і функцій простих речень із напівпредикативними ад’єктивними
компонентами за допомогою методик формально-синтаксичного, семантичного, контекстуально-ситуативного,
інтерпретативного аналізів. Зауважено, що дослідження речень з напівпредикативними ад’єктивними компонентами передбачає кілька етапів, серед яких: 1) аналіз, синтез й узагальнення наукових теорій асиметрії мовного
знака, відокремлення та напівпредикативності як синтаксичних категорій; 2) дослідження типів реалізацій семантико-синтаксичних відношень між реченнєвооформленою та згорнутою пропозиціями через категорії відносної темпоральності, відносної модальності та часткової персональності напівпредикативного ад’єктивного компонента;
3) випрацювання типології моделей, що демонструють синтагматичні можливості ад’єктива в потенційно предикативних утвореннях