Запобігання та протидія дискримінації в пенсійній системі України
Abstract
Обраний Україною проєвропейський вектор розвитку покладає на
неї зобов’язання щодо утвердження та забезпечення реалізації на практиці
загальновизнаних правових цінностей. Будь-яка сучасна держава,
яка позиціонує себе як демократична та правова, не може вважатися
такою, якщо не здійснює соціально-правову політику щодо запобігання
та протидії дискримінації, ґендерної нерівності в усіх сферах суспільного
життя. Для України, як і для багатьох країн Європейського Союзу,
продовжує залишатися актуальним питання захисту осіб від будь-
яких проявів дискримінації, утвердження принципу рівності чоловіків
і жінок. Першим кроком до вирішення цього питання є розробка й ухвалення
відповідних правових актів, ратифікація міжнародних норм.
Проведене правове дослідження дозволило визначити прогресивний
розвиток українського законодавства у сфері протидії дискримінації
з урахуванням досвіду Європейського Союзу та рекомендацій
інших міжнародних організацій. Особлива увага в дослідженні приділяється
виявленню проявів дискримінації в пенсійній системі. Так,
за результатами дослідження було зроблено висновок, що нормативне
закріплення принципу заборони дискримінації та ґендерної рівності
ще не означає автоматичного припинення порушення прав осіб.
Оскільки, окрім гарантування даних принципів, повинен ще існувати
механізм їх утвердження на практиці, налагоджена система контролю
за проявами дискримінації. Що стосується ґендерної нерівності в пенсійному
забезпеченні, то вирішення цієї проблеми також повинно мати
комплексних характер, бути спрямоване на усунення всіх причин, що
призводять до ґендерної нерівності.