В статті розглянуто дії уряду та короля Румунії в сфері зовнішньої політики в останні роки третього десятиліття ХХ ст. Їх особливістю для королівства залишалося дотримання мирних стосунків з сусідніми країнами та врівноважених відносин з країнами, які впливали на ситуацію в регіоні Південно-Східної Європи. Багато в чому політика залишалася традиційною до початку Другої світової війни і полягала в підтриманні дружніх і союзницьких відносин з Польщею у 1938 р. Хоча дружні відносини підтримувалися з урядами Великої Британії та Франції, все ж провідну роль починає відігравати в даному регіоні Німеччина. З її лідером король Кароль ІІ намагався встановити довірливі стосунки та шукав підтримки проти угорського ревізіонізму. Продовжувалися союзницькі відносини Румунії з Польщею, проте початок німецько-польської кампанії продемонстрував участь в ній Румунії лише як нейтральної країни, яка забезпечила прийом біженців, військових, уряду Польщі на своїй території. Oстаннє змушувало також домовлятися з урядом Німеччини, оскільки дії щодо даних осіб обмежувалися умовами встановленого нейтралітету. Фактично для королівства Румунії пошук союзницьких відносин з Німечиною мав у результаті неодноразові заяви про економічний інтерес у відносинах двох країн. В політичній сфері ці відносини опосередковано привели до територіальних (приблизно третина) втрат, зміни верховного правителя та переходу в табір країн Вісі. Попри це налагоджений збут нафти, сільськогосподарських товарів до Німеччини залишався на рівні, встановленому міждержавними договорами навіть у період нейтралітету Румунії. Головним завданням, про яке говорили дипломати Німеччини та Румунії, залишалося дотримання нейтралітету на Балканах. З цієї причини вирішення територіальних претензій до Румунії з боку СРСР, Угорщини та Болгарії відбулося мирним шляхом, хочаі зберегло напруженість у стосунках майбутніх союзників по Вісі (Угорщина, Румунія). Після територіальних втрат Румунія змушена була примиритися з німецькою гарантією цілісності країни. The article considers the actions of the government and the King of Romania in the field of foreign policy during the last years of the third decade of the twentieth century. Their feature for the Kingdom remained the observance of peaceful relations with neighboring countries and balanced relations with countries that influenced above the situation in the South-Eastern Europe. In many ways, the policy remained traditional until the beginning of World War II and consisted of maintaining friendly and allied relations with Poland. Although friendly relations have been maintained with the governments of Great Britain and France, Germany is beginning to play a leading role in the region. With its leader, King Carol II-d sought to establish a trusting relationship and sseeked for a support of Germany against Hungarian revisionism. Romania's allied relations with Poland continued in 1938, but the beginning of the German-Polish campaign demonstrated Romania's participation in it only as a neutral country, which ensured the reception of refugees, the militaries and the Polish government on its territory. That situation also forced an agreement between the German and Romanian governments, as action against these individuals were limited to the conditions of established neutrality. In fact, for the Kingdom of Romania, the search for allied relations with Germany resulted in repeated declarations of economic interest in relations between the two countries. In the political sphere, these relations indirectly led to territorial (about a third) losses, a change of supreme ruler and the transition to the Axis camp. Despite this, the established sale of oil and agricultural goods to Germany remained at the level set by interstate treaties even during the period of Romania's neutrality. The main task discussed by German and Romanian diplomats was to maintain neutrality in the Balkans. For this reason, the settlement of territorial claims to Romania by the USSR, Hungary and Bulgaria took place peacefully, although tensions between future Allies on the Axise (Hungary, Romania) remained tense. After the territorial losses,Romania was forced to accept the German guarantee of the country's integrity.