Актуальність теми дослідження. Науковці, пастирі, митці доволі активно шукають універсальну мову, яка б описувала взаємодію сучасного мистецтва та релігії. Сучасні митці можуть прислужитися для релігії своїм талантом й естетичною прозорливістю, а релігійні смисли здатні сприяти глибині естетичного інтересу. Водночас в українському релігієзнавстві відчувається брак досліджень про зв'язок релігії і релігійності саме із мистецькими формами наших днів. Ця стаття – одна зі спроб долучитися до заповнення такої дослідницької лакуни. Постановка проблеми. Сакральне концентрується не лише в релігійних догматах та конфесійних практиках. Це можуть бути місця, традиції, дії та ритуали, пов’язані не тільки з вірою, а й із соціальними практиками, які передбачають вихід за рамки буденного. Аналогічна ситуація і з релігійними формами, вираженими у мистецтві. Зберігаючи орієнтацію на сакральне, митці все ж часто по-інакшому комбінують у його зображенні динаміку взаємодії скінченного, земного, людського і вічного та незмінного. Аналіз останніх досліджень і публікацій. В орбіту міркувань залучено доробок таких авторів, як Дж. Баас, Б. Вільямсон, Б. Додж, Дж. Ровлі, Е. Медден, С. Абрамович, М. Чікарькова, Т. Ярошовець та ін. Постановка завдання. Маємо на меті проаналізувати еволюцію погляду сучасного мистецтва на сакральне; осмислити його релігійні передумови та форми на прикладі мистецтва буддійської, християнської та ісламської орбіт Виклад основного матеріалу. У статті аналізуються світоглядні й соціальні контексти ряду значущих творів сучасного мистецтва (літератури, живопису, кіномистецтва, театрального мистецтва, архітектури), які в тих чи інших формах культивують сакральний символізм. Витлумачує дослідниця й форми культивування традиційних смислів світових релігій (буддизму, християнства, ісламу) в сучасному мистецтві. Висновки. Здійснене дослідження свідчить про інтенсифікацію представленості релігійного кластера у мистецьких пошуках. Хоч дуже часто релігійні образи використовуються понад традиційним контекстом, їх мистецьке опрацювання постачає для нашого розуму й серця цілу низку світоглядних “головоломок”, дає поживу для роздумів. У них – цінний рефлексивний матеріал для осягнення аксіосфери й суті людини перед лицем Всесвіту.