Формування просторових уявлень у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мови
Abstract
Дошкільний вік є сензитивним періодом у розвиток просторових
уявлень. Освоєння простору починається ранньому дитинстві, ще задовго до
початку становлення мовлення. Розвиток просторових уявлень є
найважливішим показником розумового розвитку.
У процесі взаємодії з навколишнім світом дитина набуває досвіду її
когнітивної переробки, завдяки чому у дитини формуються уявлення про
закономірності навколишнього простору. Взаємодія з простором сприяє
виникненню об'єктивних уявлень як когнітивні проекції об'єктів
навколишнього світу. У дитини виникає розуміння, що предмети
перебувають у просторових взаєминах один з одним.
Провідним етапом у структурі формування просторових уявлень є
сприйняття малюком власного тіла: відчуття розслаблення і напруження
м'язів, поєднання тіла дитини із зовнішнім простором та дорослими. У
освоєнні просторових категорій по відношенню до навколишніх предметів
беруть участь рухи руки, очей та голови. Визначення просторового ставлення
предметів до дитини відбувається з участю руху, яке дитина супроводжує
зором, Переведення погляду різні предмети часто співвідноситься з
простяганням руки до нього, що дозволяє дитині визначати становище
предмета стосовно власному тілу.