Емоційні та комунікативні особливості дітей дошкільного віку з порушеннями мовлення
Abstract
Магістерська робота пов’язана з аналізом значення мовлення та
мовленнєвого розвитку дитини у її психічному розвитку (зокрема, емоційному
та комунікативному), теоретичним дослідженням різних порушень мовлення
дошкільників; емпіричним вивченням їх звязку з окремими особливостями
психічного розвитку дитини.
У роботі виявлено та проаналізовано основні наукові положення вчених,
що стосуються проблеми порушення мовлення у дошкільному віці; досліджено
й описано психологічні особливості дитини, що розвиваються та проявляються
у дошкільному віці; визначено й коротко охарактеризовано порушення та
дефекти мовлення, що мають місце і проявляються у дошкільному віці;
проаналізовано психічні особливості дошкільників з мовленнєвими
порушеннями. У практичній частині роботи представлено хід дослідження та
описані й проаналізовані його результати, які узагальнено у висновках до
магістерського дослідження.
У магістерському дослідженні перевірено та підтверджено гіпотезу, що у
дітей дошкільного віку, які мають мовленнєві порушення, можна виявити
особливі, властиві їм емоційні та комунікативні особистісні властивості.
У результатів проведеного дослідження (теоретичного та емпіричного)
зроблено висновок, що старші дошкільники, які ходять до типового
дошкільного закладу і не мають мовних порушень, певною мірою більше, ніж
діти з мовленнєвими порушеннями, проявляють оптимістичність і
комунікабельність, в них ліпше розвинута комунікативна сфера (власне, це
зрозуміло), проте вони також виявляються дещо більш тривожними, не
виключено, тому, що старші, зокрема вихователька та батьки, більш вимогливі
до них, порівняно з дітьми-логопатами.