Йдеться про форму віршованих творів Лесі Українки, які склали поетичний цикл „Ритми”. Змістовна єдність віршів циклу підкреслюється конкретно визначеним в усіх випадках силабо-тонічним розміром – п’ятистоповим неримованим ямбом, що, однак, не викликає відчуття монотонності форми. Мета статті – визначити засоби, що їх використовувала поетеса задля урізноманітнення структури. Окремо розглядається будова кожного твору циклу. Програмний вірш-діалог „Де поділися ви, голоснії слова…”, що відкриває цикл, розвиваючи тему в наступних поезіях, розгорнуто аналізується і статистично перевіряється в аспекті передачі емоції через ритм. Спостережено, що заключні вірші циклу (сьомий і восьмий) відрізняються типом ритму („альтернований” – „перехідний”), характером цезури, ієрархією використаних ритмічних форм, наявністю або відсутністю іншорозмірних рядків, кількістю перенесень, строфічною будовою. Отже, незважаючи на те, що шість віршів та другі частини двох поліметричних конструкцій циклу „Ритми” написані п’ятистоповим неримованим ямбом, вони відрізняються між собою. Найчастіше розрізнення виявляється в аспекті ритміки та синтаксису. Серед ритмічних засобів домінують вид цезури та ритмічні форми; на другій позиції – відсоток іншорозмірних рядків, верси з позасхемними наголосами та тип ритму, менше – відсоток наголошуваності стоп та верси з чоловічими закінченнями. Синтаксичні засоби представлені, насамперед, перенесеннями та „реченнями-строфами”, менше – поділом на „періоди” та анафорами.