Одним із пріоритетних завдань сучасної школи є створення необхідних та повноцінних умов для особистісного розвитку кожної дитини, формування її активної життєвої позиції. Вирішення цього завдання дуже актуально для початкової школи, оскільки цей вік у психічному розвитку є сензитивним періодом для виховання та навчання. У зв'язку з цим, педагогічна система кожного вчителя вибудовується відповідно до сучасних завдань та можливостей суспільства. Серед різноманітних напрямів педагогічної діяльності чільне місце займає позаурочна діяльність. Останнім часом позиція педагога суттєво змінюється. Він стає не тільки вчителем, а й вихователем, це пов'язано насамперед з тим, що тільки педагог з позицією вихователя може здійснювати ціннісне самовизначення дітей, яке так необхідне в сучасному світі. Виховання в школі має йти тільки через спільну діяльність дорослих і дітей, дітей один з одним, в якій єдино можливе присвоєння (а не тільки впізнавання) дітьми цінностей. Однак, виховання не може бути зведено до будь-якого одного виду освітньої діяльності, воно має пронизувати всі види: навчальну (у межах різних освітніх дисциплін) та позаурочну (художню, спортивну, дозвільну, комунікативну, трудову та ін) діяльність. Позаурочна діяльність, як і діяльність учнів у межах уроків спрямовано досягнення запланованих результатів освоєння основної освітньої програми. Насамперед – на досягнення особистісних та метапредметних результатів. Це визначає і специфіку позаурочної діяльності, в ході якої школярі не тільки, і навіть не стільки повинні дізнатися, скільки навчитися діяти, відчувати, міркувати, приймати рішення та ін. У зв'язку з цим ми вважаємо, що в молодшому шкільному віці необхідно приділити особливу увагу організації позаурочної діяльності.