Лікувальна сфера посідає одне з провідних місць серед різних спеціальностей, представники яких мають загрозу формування синдрому емоційного вигорання. Трудова діяльність медпрацівників пов’язана з щоденним спілкуванням і контактами з різними людьми. Значну роль у виникненні синдрому відіграють напружені відносини в системі людина-людина, до яких в охороні здоров’я належать: відносини між лікарем і пацієнтами; між керівником і підлеглими в процесі вирішення конфліктних ситуацій, між медпрацівниками і родичами пацієнтів, між професійною самооцінкою лікаря і відношенням до нього співробітників тощо. Над проблемою емоційного вигорання працювали зарубіжні та вітчизняні дослідники. Цей феномен першим описав у 1974 році психіатр Х. Фрейденберг, давши характеристику психологічного стану людей, які, надаючи лікарську допомогу інтенсивно та тісно спілкуються з пацієнтами в емоційно напруженій атмосфері. Синдром емоційного вигорання досліджували В. Бойко, Ф. Сторлі, К. Маслач, С. Джексон, Н. Водоп’янова, В. Ковальчук, Г. Видай, Дж. Грінберг, Б. Перлман, Е. Хартман та ін. Синдром емоційного вигорання є проблемою, що найбільш розповсюджена серед осіб, що страждають на трудоголізм, чия трудова діяльність полягає в постійному спілкуванні з людьми і турботі про інших. Трудоголізм поступово стає стилем життя, особистість не тільки втрачає сім’ю і друзів, а й втрачає здоров’я, тобто трудоголізм переходить у «вигорання». Синдром виснаження вважається крахом професійної діяльності. Люди, які перебувають чи працюють разом із трудоголіком або самі є такими, або мають занижений рівень вимог стосовно своєї трудової діяльності та деструкція у стосунках з оточуючими. 5 В Україні кожен третій працівник ходить на роботу навіть тоді, коли одержав травму, занедужав або має виконувати медичні приписування. Проблему трудоголізму досліджували як зарубіжні, так і вітчизняні вчені ( У. Оутс, Б. Робінсон, Г. Портер, Б. Кіллінджер, А. Гоголєва, Ц. Короленко, Є. Ільїн, В. Караваєва, Ж. Вірна, Т. Хокінс, С. Степанов, К. Платонов, Е. Бернс, Г. Флітт, Дж. Ешбі та ін.). Таким чином, проблема трудоголізму та емоційного виснаження у медичних працівників є надзвичайно вагомою і актуальною. Адже, емоційне вигорання є феноменом особистісно-професійної деформації. Деформація особистості розглядається як зміна якостей особистості (стереотипів сприйняття, характеру, ціннісних орієнтацій, способів спілкування та поведінки).