У статті проаналізовано теоретичні засади вивчення категорії дебітивності в сучасній українській мові, з’ясовано місце дебітивної модальності серед інших типів модальних значень. З опертям на ілюстративний матеріал (пареміологічні одиниці української мови) описано семантику предикатів дебітивності (доцільності, повинності, норми, вимушеності, змушеності, необхідності, неминучості тощо) та проаналізовано структурносемантичні моделі речень із предикатами дебітивності. Зазначено, що паремії з предикатами дебітивності репрезентують різноманітні відтінки суб’єктивно-об’єктивної модальності. Семантична структура речення залежить від семантичного типу предиката та реалізації його валентних характеристик у структурних моделях. Встановлено, що в пареміях найширше реалізовані модальні предикати дебітивності «мати», «мусити», «треба», «пора», які є засобами впливу на свідомість українського народу, відбивають його ставлення до способу життя і традицій, є дзеркалом ментальності української нації. Дієслова «мати», «мусити» в українській мові можуть передавати декілька відтінків значень дебітивності: від звичайного значення повинності до значення вимушеності. Зафіксовано пасивні безособові формами на -но, -то («приречено», «призначено», «суджено», фразеологізм «на роду написано») з модальними предикатами неминучості / невідворотності, що репрезентують сакральність народної мудрості. Звернено увагу на предикати дебітивності, що марковані безособовими дієсловами («приходиться», «годиться», «доводиться»). Спостережено, що безособові дієслова надають інфінітивам модального відтінку повинності та граматичної характеристики щодо часу й способу. Інфінітиви разом із безособовими дієсловами створюють єдину складену форму предиката дебітивності. Проаналізовано паремії з модальним предикатом неминучості «бути». У таких конструкціях обов’язково вживаються суб’єктні детермінанти, що виражені іменниками на позначення абстрактних понять (відтворюютьнегативні чи позитивні явища дійсності, номінують явища природи). Зазначено, що дебітивна модальність може послаблюватися в тих випадках, коли модальні дієслова «мати», «мусити» вживаються після інфінітива.