Доля Хотинської фортеці у кінці ХVI — ХVІІ ст. цілком нагадувала долю всіх українських порубіжних земель пізнього середньовіччя. Вона повністю залежала від інтересів держав-сусідів, ставала плацдармом для організації експансії чужих володарів, ареною жорстокої боротьби за владу, і в кінцевому результаті руйнувалася, занепадала, відступала на задній план до певного часу. Водночас саме тут зійшлися інтереси трьох держав-васалів — Молдавського, Валаського князівств та Кримського ханства, що підсилювало трагізм ситуації. Адже володіння Хотинською фортецею мало би зміцнювати їхні позиції, вкрай слабкі в умовах васальних зобов'язань. Ще одна сила, яка стала частиною великої геополітичної гри довкола маленької Хотинської фортеці — козацтво, яке зрештою стало на шлях побудови власної держави та формування вигідної для себе зовнішньої політики.