Вибір синтаксичних експресивних структур як відображення мовної особистості автора.
Abstract
Синтаксичні засоби в експресивно-прагматичному полі сучасних американських художніх творів, будучи композиційно-синтаксичними домінантами мікротекстів, значною мірою характеризують художньо-мовленнєву
своєрідність текстів: їх мова суб’єктивно мотивована, індивідуально організована, відображає особливості
самовираження автора як мовної особистості. У художньому тексті мовленнєва діяльність автора та його
інтенційний простір репрезентовані як в індивідуальному сприйнятті й усвідомленні реальної дійсності, так і в
творчій трансформації цього авторського світобачення шляхом використання всього розмаїття синтаксичних
структур. Використання необхідної для адресанта одиниці мовлення визначається цілями і мотивами, які є екстралінгвістичними факторами обґрунтування вибору і які пояснюють той факт, що вибір обдуманий адресантом і спрямований на досягнення кінцевого оптимального результату. Мовні маркери категорії експресивності експлікують актуалізацію авторських інтенцій і репрезентують континуальність семантичного простору
художнього тексту. Разом з тим, вибір тих чи інших експресивних засобів автором значною мірою визначається
також його уявою про адресата.
Будь-яка синтаксична конструкція як елемент вербальної організації тексту добре продумана автором і
реалізує його авторський задум, детермінує його інтенційний план, налаштований на інтерпретацію читачем.
Оцінка призначена чинити вплив на адресата, оскільки будь-яка оцінка, наявна в оцінному висловленні, є адресованим вираженням емоції, її мета – викликати у адресата певний психологічний стан, тобто оцінка відображає
не власне семантичний аспект знакової ситуації, а прагматичний. Більшість мовознавців стверджує, що у кожному висловленні міститься авторська оцінка повідомлюваного, яка детермінує експресивне забарвлення його
змісту. На нашу думку, весь спектр експресивних синтаксичних структур – це типові засоби вираження авторської модальності у художньому тексті. Ми долучаємось до думки тих дослідників, які вважають, що художнє
мовлення повністю модалізоване, оскільки воно завжди містить вказівку на автора