У наш час дитячі малюнки досліджуються науковцями – психологами, педагогами, мистецтвознавцями, фізіологами та ін. Феномен дитячого малюнка полягає в його поліфункціональності в соціумі, у цінності для самої дитини, для батьків, фахівців у галузі дошкільної освіти. Психолог В.С. Мухіна, зокрема, вважає малювання складною синтетичною діяльністю, в якій виявляється особистість дитини і яка водночас істотно впливає на формування цієї особистості. Для дитини малюнок є формою й засобом комунікації з іншими людьми та однолітками, її самовираженням, самоствердженням, а також загальною картиною світу. Для батьків малюнок дитини – певний шлях до порозуміння з нею, до гармонізації родинних стосунків. Для фахівців у галузі дошкільної освіти, педагогів та психологів дитячий малюнок – це своєрідна матриця внутрішнього світу, розвитку всіх сфер особистості дитини, її соціалізації [3]. Малювання – благодатна діяльність для виховання почуттів. Заняття з малювання для дошкільника може стати зустріччю дитини з твором мистецтва – казкою, загадкою для неї. Такі зустрічі дошкільнят допомагають помічати красу, радіти, висловлювати свої почуття. Малювання сприяє всебічному розвиткові дитини, активному пізнанню нею навколишнього світу, вихованню здібностей творчо відображати уявлення в графічній формі, а також формуванню таких властивостей особистості як наполегливість, цілеспрямованість, охайність. Предметне малювання посідає одне з провідних місць у навчанні зображувальній діяльності дітей дошкільного віку. Воно якісно поглиблює уявлення дітей про розмаїття й естетичне багатство предметного світу, формує здатність до якісної зорової оцінки зовнішніх ознак предметів. У процесі малювання діти мають можливість засвоювати елементарні знання про засоби виразності і технічні прийоми зображення, набувають графічних умінь і навичок. Предметне малювання, безумовно, є обов’язковим підготовчим етапом до сюжетного, творчого малювання [2, с.18].