У статті зазначається, що питання виплати одноразової фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності або одноразової виплати допомоги по безробіттю, ніколи не було предметом самостійних наукових досліджень, незважаючи на те, що даний вид допомоги має свої особливості правового регулювання, порядок отримання, та які були зміненні у зв´язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану». У статті наголошується, що: 1) порядок надання одноразової фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності та її повернення, а також граничний розмір мають затверджуватися Кабінетом Міністрів України, проте до цього часу відповідні норми відсутні, а раніше чинний порядок було скасовано; 2) положення, які б тимчасово призупиняли чи скасовували виплату цієї допомоги на час дії воєнного стану також відсутні. Авторка стверджує, що наявність права без механізму реалізації, призводить до фактичної неможливості його здійснення та надає нормі, яка гарантує право, виключно декларативного характеру. Окрім цього у статті підкреслюється необхідність розмежування одноразової фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності та допомоги на здобуття економічної самостійності малозабезпеченої сім’ї. Визначено їх спільні та відмінні риси. За результатами дослідження було встановлено факт наявності прогалини у правовому регулюванні порядку виплати одноразової фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності. Зроблено висновок, що наявність прогалин у будь-якій галузі законодавства є передумовою для майбутніх обмежень прав, їх порушень чи зловживань. Щодо способу їх (прогалин) усунення, то він є досить простим – прийняття нового порядку виплати одноразової фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності.