Передача тривимірності завжди викликала інтерес в традиційній картографії, хоча була пов'язана з багатьма труднощами. Уже на перших картоподібних малюнках стародавні картографи намагалися показати рельєф місцевості схематичним перспективним малюнком окремих височин, хребтів, гір. Удосконалення методів картографування рельєфу з розвитком технологій геіонформаційних систем продовжується і в наш час, вносячи в картографію свої переваги і перспективи розвитку. Одне з істотних переваг ГІС технологій над звичайними «бумажними» картографічними методами досліджень є можливість створення просторових моделей в трьох вимірах. Основними координатами в таких ГІС-моделях крім широти і довготи є дані про висоту. При цьому система може оперувати з десятками і сотнями тисяч висотних відміток, а не з одиницями і десятками, що було можливо при використанні «паперової» картографії