В умовах розпаду модерністських цінностей та інститутів і посилення значущості мережевих структур, які асиметрично впливають на глобальні процеси, актуалізується потреба у нових буттєво-етичних засадах соціальності як базових моделях виживання та самоорганізації, «кодом активації» яких би виступали гуманізм та справедливість, особиста свобода, свідоме довір’я та вільна незаанґажована лояльність, синергетична взаємодія та рефлексивне управління спільнотами. З огляду на ці обставини, теорія солідарності у громадянському суспільстві набуває не тільки соціальнопсихологічного, але й політико-психологічного значення, оскільки позитивно корелює з феноменами соціальної відповідальності і свободи особистості та спільноти, проблемою вибору та його політичним смислом, формуванням еліти, громадянського суспільства та суттєво новими засадами соціальних відносин на різних вимірах.