Стаття присвячена проблемі дослідження висловлення-звинувачення у сучасному німецькомовному художньому дискурсі. Звинувачення як діяльнісно-комунікативний феномен, що чинить вербальний вплив на поведінку іншої людини, дійснюється мовцем за певних контекстуальних умов з інтенцією звинуватити, дорікнути адресатові за певні вчинки, які він оцінює як негативні. У статті розглянуто взаємодію різних засобів об’єктивації висловлення-звинувачення: мовні засоби, синтаксичні моделі, відносний статус комунікантів, відносну дистанцію між комунікантами, стать комунікантів. Для висловлення-звинувачення характерні різні форми (прямі – direkt / «не-прямі» – «nicht-direkt») і різні лексико-граматичні, синтаксичні засоби вираження комунікативної мети. Залежність тих чи інших форм висловлення спостерігається від таких прагматичних факторів, як «соціальна роль», «асиметричні відносини», «гендер», «дистанція спілкування», «статус». Для різних висловлень комбінація прагматичних факторів буде індивідуальною, тому що кожне висловлення здійснюється з певними цілями. Встановлено, що лексико-синтаксичні та прагматичні фактори суттєво впливають на вибір адресантом тих чи інших форм вираження висловлення-звинувачення. Силу зв’язку між відносною дистанцією, відносним статусом, гендерною належністю комунікантів і синтаксичною моделлю у прямому і «не-прямому» висловленнях-звинуваченнях встановлено за допомогою парної кореляції. Для прямого висловлення-звинувачення сильний зв’язок виявлено між рівним статусом комунікантів і їх відносною дистанцією, причому для дружньо-фамільярної цей зв’язок є прямим, а для офіційно-ділової – зворотним. Для «не-прямого» висловлення-звинувачення сильний зв’язок не встановлено між жодними кореляційними парами засобів об’єктивації такого висловлення.