У статті розглянуто засадничі моменти побудови Словника фольклорних власних назв та наведено конкретні зразки словникових статей, виконаних на різножанровому онімійному матеріалі, засвідченому в народнопісенній збірці, упорядкованій А. Іваницьким, «Український обрядовий фольклор західних земель: музична антологія ( 2012). На практиці апробовано основні принципи укладання подібного лексикографічного проєкту: поліаспектність; жанровий принцип побудови окремого лексикографічного видання; денотативно-номінативний принцип групування матеріалу для розташування фольклоронімів у межах окремого словника; алфавітний принцип структурування словникових статей у межах одного класу онімів. Проведений аналіз засвідчив, що реалізація проголошеного принципу поліаспектності створює умови для повноцінної фіксації фактажу. Засвідчену онімію відзначатиме повнота реєстру, регіональне та жанрове розмаїття. Наведені кількісні показники вживань кожної власної назви, включно із варіантами, даватимуть змогу окреслити структуру українського фольклоронімного простору, виявити наповнюваність його ядра та периферії. Ілюстративна частина демонструватиме своєрідність текстової поведінки фольклорних власних назв, а також акумульовані ними культурні смисли. Інформаційна частина та дефініції (наведені за потреби) уточнюватимуть статус тих чи тих власних назв та особливості уживання, повідомлятимуть про властиві певній частині фольклоронімів текстові чи позатекстові конотації, символічність, здатність реалізовувати певні семіотичні опозиції тощо. Реалізація жанрового та денотативно-номінативного принципів групування матеріалу сприятимуть формуванню в науковців об’єктивного уявлення про національну фольклоронімію. У подальшому укладання повної версії Словника фольклорних онімів забезпечить дослідників надійним матеріалом для вичерпних і ґрунтовних студій цієї своєрідної компоненти національної онімії, сформує оптимальні для ономаста умови дослідження матеріалу та способів його обробки