У статті розкривається суть механізму правового регулювання суспільних відносин як системи правових засобів у сфері найманої праці. Акцентується увага, що поняття механізм правового регулювання поєднує в собі загальне та спеціальне, у теоретичному розумінні правовий механізм виступає родовою (узагальнюючою) категорією по відношенню до вузькоспеціального галузевого механізму правового регулювання. Механізм є особливим правовим засобом у правовому регулюванні трудових відносин, що спонукає їх динаміку та проявляє свої галузеві особливості. Констатується, що механізм правового регулювання трудових відносин дозволяє зрозуміти, чи досягається мета правового регулювання трудових відносин, як відбувається модифікація норм трудового права при закономірних змінах вектору правового регулювання у бік договірного чи державного регулювання, на яких саме етапах правового регулювання відбуваються перешкоди у реалізації прав і законних інтересів працівників і роботодавців та яким саме способом можливо подолати від- повідні перешкоди. Доводиться, що одна система правових засобів проявляє свої регулятивні властивості у механізмі правового регулювання на відповідних його стадіях, інша є тими явищами юридичної дійсності, що регулюються внаслідок взаємодії з останніми, інші явища правової дійсності створюють середовище, яке впливає на динаміку, характер правових засобів та їх модифікацію. Робиться висновок, що механізм правового регулювання трудових відносин це особлива правова категорія, що поєднує в собі систему правових засобів, що функціонально взаємопов’язані та взаємообумовлені між собою, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на суб’єктів суспільних відносини у сфері найманої праці з метою реалізації їх прав і законних інтересів.