Природа та особливості застосування санкцій на стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі (Закон України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції»). // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. № 6. 2023 С. 101 –107.
Abstract
У науковій статті аналізується природа та особливості застосування санкцій на стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі (Закон України від 14 серпня 2014 року No 1644-VII «Про санкції»). Встановлено, що природа та особливості застосування санкцій на стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, є мало дослідженим в адміністративно-правовій науці.
Водночас вже сформувалася певна практика розгляду адміністративних позовів про застосування санкцій на стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі (станом на момент дослідження постановлено 15 рішень Вищого антикорупційного суду та 3 постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду).
На підставі аналізу положень Закону України «Про санкції», в статті виділено властивості санкцій на стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі.
Окрему увагу автор звертає на питання дотримання процесуальних строків звернення до Вищого антикорупційного суду та апеляційного оскарження рішення Вищого антикорупційного суду до Апеляційної палати
Вищого антикорупційного суду. Автор відзначає, що особливості обчислення процесуальних строків у справах про застосування санкцій на стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, врегульовано статтею 270 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ). Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 270 КАСУ, на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-2831 КАСУ, не поширюються правила частин 2-9 ст. 120 цього Кодексу. Тобто, апеляційна скарга має безпосередньо надійти до суду у визначений законом п’ятиденний строк, а не бути зданою на пошту для направлення до суду.
Виходячи з цього, автор погоджується із позицією про те, що згідно ст. 270 КАСУ, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду не уповноважена розглядати апеляційну скаргу на рішення Вищого антикорупційного суду подану з пропуском строку на його апеляційне оскарження та не уповноважена його поновлювати. Днем подання апеляційної скарги до апеляційного суду є день їх надходження до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Строки подання апеляційної скарги не може бути поновлено. На обчислення строків, встановлених 2831 КАСУ, не поширюються правила ч. 9 ст. 120 КАСУ. У випадку подання апеляційної скарги після закінчення строку встановленого ч. 8 ст. 2831 КАСУ (протягом п’яти днів з дня його проголошення / протягом п’яти днів із дня публікації рішення на офіційному веб-сайті Вищого антикорупційного суду), Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду зобов’язаний залишити її без розгляду.