В науковій статті автори досліджують процедуру використання у процесі здійснення публічного адміністрування та при вчиненні судочинства в національному просторі такого явищ як «дискреція» органами виконавчої влади, інституціями місцевого самоврядування, а також суб’єктами делегованих повноважень під час відправлення ними переданих їм, згідно законодавства України, функцій виконавчої влади. Для цього авторами в роботі досліджується етимологія поняття терміну «дискреція», аналізуються думки науковців відносно походження, самого слова, його сутності та змісту, підходів до його використання в процесі здійснення публічного адміністрування, а також при відправленні судочинства в Україні. У статті з використанням словниково – довідникових джерел розкривається проблематика дискреційної компетенції органів виконавчої влади, інституцій місцевого самоврядування, а так же суб’єктів делегованих повноважень під час відправлення ними переданих їм, згідно законодавства України, функцій виконавчої влади. В дослідженні даної проблеми, автори акцентують увагу на варіантах «адміністративного розсуду», згідно виникнення яких в діяльності органів виконавчої влади, інституціях місце- вого самоврядування, а також у суб’єктів делегованих повноважень, під час відправлення ними переданих їм, згідно законодавства України, функцій виконавчої влади, вони вправи застосувати «вільний вибір». З’ясовано, що дискреційні повноваження входять як складові елементи у дискреційну ком- петенцію, яка реалізовується через дискреційну владу. Виявлення теоретичних та методоло- гічних розробок щодо розкриття такої схеми дало можливість обґрунтувати сутність дискреці- йних повноважень, яка розкривається у спосіб їх закріплення в оціночних поняттях, відносно визначеній правовий нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. У статті проаналізовані окремі новели Закону України від 17 лютого 2022 року No 2073-IX «Про адміністративну процедуру», документ 2073-IX, поточна редакція від 31.03.2023, який набере чинності з 01 січня 2024 року, підстава – 2849-IX [1]. Автори в науковій статті акцентували увагу на пункті 7 ст. 2 Закону України «Про адміні- стративну процедуру» щодо редакції терміну «дискреційне повноваження» якій, на їх думку, не досить предметно відображає сутність досліджуємого явища, а тому потребує редакційної корекції. Цей термін може бути редакційно викладений наступним чином: «...дискреційне повноваження – повноваження, надане адміністративному органу законом, згідно якого упов- новажений адміністративний орган вправі обирати один із можливих варіантів передбаченого в законі рішення чи прийняти рішення, без погодження з іншими суб’єктами відповідно до мети та завдання для чого таке повноваження надано...» і далі по тексту[1].