АНОТАЦІЯ У статті розкрито становлення наукової думки про адміністративну процедуру та її місце серед суміжних категорій процесуальної складової адміністративного права, а також розвиток законодавства про адміністративну процедуру. Наголошено про те, що тривалий час у відносинах з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування громадяни сповідувався державоцентризм, незважаючи на заявлену систему принципів. За відсутності регламентованої адміністративної процедури, посадові особи публічної адміністрації допускали порушення прав свобод та інтересів громадян опираючись на широкі нормативні можливості адміністративного розсуду та відсутність нормативних обмежень (процедурної форми) адміністративної діяльності. Наголошено, що деталізація процедурних аспектів надасть можливість чітко окреслити права та обов’язки учасників адміністративного провадження, відтак означене призведе до наявності гарантій законності в діяльності публічної адміністрації. В результаті аналізу розвитку законодавства про адміністративну процедуру встановлено, що Закон України «Про адміністративну процедуру» не повною мірою врахував положення, обґрунтовані науковою спільнотою, та досвід попереднього нормотворення. Разом із тим, відсутність практики застосування норм Закону не дає повного уявлення про наявні недоліки. В перспективі має проводитися постійний моніторинг застосування законодавства про адміністративну процедуру, і як наслідок виявляти та виправляти недоліки юридичної техніки, понятійного апарату, можливі методологічні помилки. Разом із тим, можна констатувати здійснення важливого кроку для утвердження прав людини і громадянина шляхом формування системи органів державної влади, діяльність яких спрямована на обслуговування особи. Відтак, означені процеси нададуть змогу забезпечити впровадження у національний правовий порядок кращих стандартів та практик діяльності публічної адміністрації європейського співтовариства.