У статті висвітлюються особливості формування індивідуальних якостей у здобувачів вищої освіти та механізми актуалізації ініціативності студента в ході освітнього процесу. Аналізуються відмінності між підготовкою фахівців з вищою освітою та готовністю майбутнього спеціаліста успішно реалізовувати набуті компетенції в професійній діяльності. Завданням сучасного науково-педагогічного дискурсу є кореляція індивідуальних прагнень студента та фундаментальних вимог професійної підготовки в закладі вищої освіти. Створення можливостей для різносторонньої реалізації потенціалу студента є перспективним напрямом освітніх стратегій. За таких умов ініціативи студента набуватимуть систематизованості та цілісності, а не позиціонуватимуться як виняток з правил. Водночас, відзначається необхідність актуалізації своєрідної узгоджувальної парадигми освітнього простору, в якій будуть чітко окреслені межі можливостей, які надає конкретна освітня установа та рамки самоідентифікаційної активності здобувачів вищої освіти.