У статті розглянуто особливості споживчої поведінки домогосподарств у період пандемії COVID-19, карантинних обмежень та військової агресії росії; проаналізовано динаміку структури споживчих витрат домогосподарств у довоєнний період та під час війни; визначено чинники формування споживчого попиту – які існували до війни (рівень доходів домогосподарств і соціально-економічний розвиток країни загалом, демографічні, соціальні та культурні чинники, розвиток технологій) та ті, що виникли під час війни (економічна нестабільність і невизначеність майбутнього, зростання міграційних процесів, зміни у споживчих уподобаннях, зміни в структурі виробництва). Методологічною основою дослідження є методи аналізу й синтезу, індукції та дедукції, порівняння та наукового узагальнення. Окреслено тенденції споживчої поведінки домогосподарств у сучасних умовах соціально-економічної нестабільності. Внутрішній споживчий попит домогосподарств зазнав суттєвих структурних змін, починаючи з 2020 року. За аналізований період Індекс споживчих настроїв жодного разу не досягнув значення 100, що підтверджує негативну динаміку споживчих настроїв у суспільстві. Однак, після значного скорочення попиту домогосподарств на початку війни, у теперішній час спостерігається певне його відновлення та частково пожвавлення. Позитивні споживчі очікування спостерігаються за рахунок невеликого зростання Індексу очікуваних змін матеріального становища та доцільності робити великі закупи. Результати проведеного дослідження свідчать, що збільшення споживчого попиту може стати ефективним інструментом у повоєнному відновленні вітчизняної економіки, оскільки: 1) спричинятиме відповідне зростання пропозиції та виробництва; 2) через створення синергетичного ефекту може запустити позитивне коло економічного зростання; 3) сприяє зменшенню безробіття; 4) позитивно впливає на фінансову стабільність бізнесу; 5) покращує якість життя домогосподарств.