Тривога та стрес є тією невід’ємною частиною нашого життя, про яку ми часто навіть не задумуємося, але кожен із нас її відчуває в певній інтенсивності та в певний період життя. Це може бути, як тривожність перед іспитами або ж співбесідою на першу роботу, так і переживання кардинальних змін в житті. Або ж тривога може бути й викликана приємними емоціями та подіями. Наприклад, планування подорожі у відпустку або ж очікування зустрічі з людиною, яку давно хочеться побачити. Тривожність є частиною нас, яка часом детермінує наші рольові патерни та сприйняття світу та себе. Не всі сприймають та проживають тривожність однаково, декотрі люди відкидають її наявність в себе, але так чи інакше, вона є тим психологічним фактором, який робить нас людьми. Проте, хоч джерел та причин тривоги є величезна кількість, всіх українців об’єднало те, що одна із найважчих тривог та тривожностей у нас одна спільна – війна. Війна сама по собі є масштабним соціо-політичним процесом, який має в собі величезну кількість передумов, задумів та майбутніх прогнозів, які будуть чи ні поєднуватися з далеким та не дуже майбутнім. Та ще масштабнішим є соціо-психологічна складова воєн, те, як вона впливає на індивіда та на соціум в цілому. Адже психіка особистості багатогранна та має безліч механізмів регулювання та самозбереження, тим самим бореться з тривогою, стресом та іншими чинниками, які можуть пошкодити її. Проте, не потрібно бути науковцем чи диплом психолога, щоб дійти висновку, що внутрішньо-особистісні переживання під час війни є значно глибшими, ніж провалений іспит чи не успішна співбесіда. Відповідно процесі, які задіює психіка для самозбереження та почуття й відчуття, які переживає особистість будуть значно іншими, глибшими та контраснішими. За останні два роки фокус досліджень у психології дещо повернувся до тем війни, переживання та допомога людям, які опинилися в екстремальних ситуаціях, як фізично так і психологічно. Це дає змогу краще вивчити теоретично ті феномени, принципи і явища, які українці переживають кожного дня. І, відповідно, після оновлення теоретичної бази психології в Україні, застосувати ці знання на практиці. При чому, такий «шифт» відбувся не тільки в професійній сфері до якої мають доступ та бажання звертатися лише психологи та науковці в сфері психології, але й в науково-популярних сферах. Якщо проаналізувати кількість подкастів, науково-популярної літератури та різноманітних блогів, каналів і т.д., то можна побачити серйозне збільшення тем пов’язаних з війною, таких як ПТСР, тривожність, відчуття безпорадності та невизначеності, переживання втрати та інших не менш важливих. Така психологічна просвіта є дуже важливою, як і з точки зору збереження психологічного здоров’я нації, так і здорового глузду в цілому.