Проблема страхів і тривожності сьогодні набуває особливої актуальності. Це зумовлено тим, що багато дітей змінили місце проживання, оточення, спілкування, втратили рідних чи близьких через війну в Україні. Особливо сенситивними для страхів і тривожності є діти дошкільного та молодшого шкільного віку. Тривожність і страх негативно позначаються на особистості, її почуттєво-емоційній сфері, комунікативності, не дають змоги нормально навчатися. До проблем вивчення страху у дитячому віці зверталися Аландаренко Ю., Атаманчук Н., Байда С., Борщова Т., Ісаєва Є., Карпенко Н., Семеняга А., Сергійчук А. та інші. Вивченням тривожності у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку займалися Каряка І., Хорощак Ю., Кіріченко Д., Мельник І., Гловацька Л., Мікляєва А., Румянцева П. та інші. У розвідках згаданих вище науковців основна уваги приділяється дефінітивному аналізу психофеномена страху, тривожності, методам психодіагностування страхів і тривожності, профілактиці й корекції страхів і тривожності у дитячому віці. Об’єкт дослідження – прояви страхів і тривожності у дітей. Предмет дослідження – психологічні особливості прояву страхів і тривожності у дітей. Метою дослідження є теоретичне та емпіричне вивчення й аналіз проблеми страхів і тривожності у дітей. Завданнями дослідження є: 1. Розкрити розуміння поняття страху, тривожності у психолого-педагогічній літературі. 2. Вивчити основні види страхів, тривожності у дитячому віці, з’ясувати їх причини. 3. Провести емпіричне дослідження страхів і тривожності дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку й проаналізувати його результати. 4. Узагальнити отримані в дослідженні результати у висновках до роботи. У дослідженні перевірялася гіпотеза про існування зв’язку між ступенем переживання дітьми страхів і їх тривожністю та їх самооцінкою та про існування відмінностей між страхами дітей дошкільного та шкільного віку.