Відомо, що саморозвиток є однією з основних потреб людини. Вона із самого народження прагне розвитку, роблячи перші кроки і вимовляючи нові слова. В основі саморозвитку лежить прагнення внутрішньої гармонії людини. Саморозвиток — це процес довжиною в життя, це регулярна робота над собою, спрямована на формування та реалізацію своїх можливостей та усунення недоліків. У понятті «саморозвиток» яскраво відтворюється прагнення людини до участі у власному життєтворенні.  Актуальність проблеми дослідження саморозвитку особистості з метою успішної професійної діяльності пов’язана з основними напрямками розвитку сучасного суспільства та сучасного професійного середовища, для якого властиві орієнтованість на постійний розвиток сутнісних параметрів особистості, розвиток її творчої індивідуальності, професійних умінь та навичок.  У сучасному світі ми стикаємось з соціальними кризами та змінами, що підкреслює важливість внутрішньої гармонії, взаєморозуміння з оточуючим світом та повноцінним життям. Кожна людина стоїть перед завданням знайти оптимальний життєвий шлях та розкрити свої задатки та здібності. Це підвищує актуальність дослідження саморозвитку, в ранньому юнацькому віці, що сприяє саморозумінню, аутосимпатії, самопізнанню та якісній самореалізації особистості. Вчені різних епох, такі як Декарт, Платон, Н. Макіавеллі, Г. Лейбніц, Е. Кант, Г. Гегель, А. Маслоу, К. Юнг, Е. Фромм та Е. Еріксон, досліджували різні аспекти саморозвитку. Саморозвиток особистості — це складний процес зміни, що базується на внутрішній мотивації та потенціалі людини та передбачає якісну самостійну зміну суб’єкта з метою досягнення власної мети, де основною рушійною силою є сама особистість. Об’єктом дипломної роботи є саморозвиток особистості.  Предмет аналізу даного дослідження — особливості саморозвитку і самоактуалізації особистості в ранній юності.  Мета дослідження — визначити психологічні особливості саморозвитку і самоактуалізації особистості.