Демографічні зміни, які відбуваються в межах світового масштабу, зміна складу робочої сили, більш тривала трудова діяльність і як наслідок більш пізній вихід на пенсію є передумовами для перегляду місця та значення ролі працівників похилого віку. У багатьох країнах в останні роки спостерігається тенденція посиленого захисту трудових прав такої категорії працівників, створення більш сприятливих умов для їх працевлаштування в тому числі і розробка спеціальних програм для подальшого професійного розвитку та збереження соціальної активності. Збільшення на ринку праці працівників похилого віку передбачає і поступове вирішення такої проблеми як ейджизм у сфері трудових відносин; усвідомлення/переусвідомлення трудового потенціалу, переваг та ризиків як для роботодавця, так і для трудового колективу в цілому від прийняття на роботу літніх працівників. Із врахуванням того, що нині Україна зіткнулася із шаленими міграційними процесами (внаслідок воєнних дій), зменшенням кількості молодих працівників, нестачею кваліфікованої робочої сили, необхідністю розвитку економіки, зокрема через збільшення обсягів та потужностей виробництва, то за таких умов літні працівники можуть стати вагомим сегментом на вітчизняному ринку праці. У статті проаналізовано зарубіжний досвід існуючих програм працевлаштування для людей похилого віку у таких країнах як: Сполучені Штати Америки, Південна Корея, Швейцарія, Латвії, Литва, Естонія. Автори статті наголошується на тому, що в Україні, окрім загальних гарантій, дія яких поширюється на всі категорії працівників, відсутні правові механізми, програми, які б сприяли працевлаштуванню саме літніх людей, їх перекваліфікації та максимальному використанню трудового потенціалу. У статті зроблено висновок про необхідність впровадження фінансового стимулювання роботодавців за працевлаштування осіб пенсійного віку; затвердження програм навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації літніх працівників та розробки критеріїв для участі у таких програмах; розробки та проведення інформаційної кампанії, що, передусім, має бути спрямована на викорінення негативного ставлення до працівників похилого віку, зменшення такого явища як ейджизм.