| dc.description.abstract | У статті зазначається, що трансформація сучасного суспільства відбувається у напрямку людиноцентризму, переоцінки базових цінностей, місця та ролі кожного індивіда, максимальної орієнтації на особистість як таку, підвищення якості життя та формування нових концептуально-правових підходів до тлумачення змісту «права на життя», «права на гідне життя», «права на гідні умови праці» тощо.
Сучасне суспільство вимагає не лише гідної оплати праці, належного матеріально-технічного забезпечення робочих місць, підвищення рівня безпеки робочого середовище, а й створення максимально комфортного психологічного мікроклімату для працівника, адже останній (мікроклімат) є також важливою складовою права на з гідні умови праці, без будь-яких проявів дискримінації, мобінгу, булінгу тощо.
Автори статті вказують на те, що Кодекс законів про працю України у статті 2-2 не виділяє видів мобінгу, натомість надає лише його нормативне визначення та наводить перелік форм психологічного, економічного тиску. Загалом в теорії розрізняють декілька видів мобінгу, одним з яких є босинг. Босинг – це негативний соціально-психологічний прояв на робочому місці, що представляє собою дуже специфічну форму мобінгу, в якій ініціатором психологічного тиску є керівник/роботодавець. У статті визначено основні форми/прояви босингу, мотиви вчинення таких дій та наголошується на тому, що босинг потрібно відмежовувати від жорсткого стилю управління командою. Також окреслено деякі особливості доведення факту босингу та зроблено висновок, що крім зниження продуктивності праці босинг як і мобінг в цілому є причиною прогулів на систематичній основі, постійної плинності кадрів, зменшення рівня довіри до керівництва, колег, а отже призводить до негативних економічних наслідків в межах того чи іншого підприємства. Так само босинг завдає шкоди психічному стану, стану фізичного здоров’я працівника, який систематично, протягом тривалого періоду часу зазнає такого виду цькування. | uk_UA |
