Статтю присвячено важливому психологічному феномену –особистісним прагненням. Означений концепт розглянуто у контексті перетину досліджень мотиваційної структури особистості, цілепокладання, особливостей структурування майбутнього та суб’єктної активності людини. Констатується, що прагнення формуються на основі фізичних, біологічних, соціальних і психологічних потреб людини, спираються на вимоги соціуму та втілюються через вибір конкретних цілей і задач. З метою дослідження особистісних прагнень застосовано визнаний психологічний інструмент –методику «Пакет оцінки особистісних прагнень»Р. Еммонса. Зазначено, що майже третина (27,8 %) респондентів спрямовані на особистісне зростання і збереження здоров’я;друге місце посіли прагнення, пов’язані з досягненням (16,3 %); третє –самопредставлення (13,7 %).