Серед захворювань опорно-рухового апарату одне з вагомих місць як за частотою, так і за складністюпатологічних змін займає деформація стоп. Як зазначає Г. Нарскін [4], за останні роки значно зросла кількість дітей, які страждають на плоскостопість. В більшості випадків дана деформація стопи є набутою. Про структурно-функціональну залежність у системі «хребетний стовп — нижні кінцівки — стопа» говорять дослідження низки авторів [1],які відзначають, що зміни в одній з ланок ведуть до адаптаційних перебудов в іншому і можуть призводити до поширення дистрофічного процесу та пошкодження всієї системи опорно-рухового апарату. Діти зпл оскостопістю зазвичай невправні, замість рухливих ігор віддають перевагу неспішним прогулянками. Фізична підготовленість таких дітей, як правило, незадовільна [5]. На думку ряду фахівців, одним з перспективних напрямків оптимізації системи фізичного вихов аннядітей, що мають деформацію стоп, є розробка нових інноваційних методик, в яких використання спеціально підібраних фізичних вправ дає позитивний ефект в реабілітації даної патології [1; 3 ]. При цьому фізичну терапіюрозглядають як лікувально-педагогічний, виховний та освітній процес. Тому всі закони загальної педагогіки, а також теорії та методики фізичної культури надзвичайно важливі в процесі фізичної реабілітації при плоскостопості дітей молодшого шкільного віку. Саме прошкільний вік, а особливо мол одший, можна сказати, що в цей період формується потенціал здоров’я на все життя.Тому пошук нових засобів, форм, методів фізичної терапії дітей шкільного віку, що мають деформації стопи є актуальною проблемою практики фізичного виховання підростаючогопокоління.