| dc.description.abstract | Автор статті звертає увагу на ціннісно-символічні підстави відтворення життєвого простору особистості і доводить важливість аксіологічного підходу до постановки та розв’язання проблеми. Інтерпретація минулого та сучасного, а також уявного майбутнього стану справ неабияк впливає на ціннісно-символічні підстави відтворення життєвого простору особистості. Наголошується, що декодувати чи дешифрувати обставини, смисли, розчарування, бажання, помилки, прагнення, внутрішню логіку, причини, що зумовили вибір особою тієї чи тієї стратегії поведінки, – соціолог може, спираючись на власні інтерпретативні можливості, здатності, потенціал або на його суб’єктивну мотивацію. Період функціонування кризового суспільства визначається як проблемний, оскільки його громадянам доводиться постійно стикатися з проблемами, які раніше їх не хвилювали. І не тільки стикатися, а й вирішувати їх відповідно до реалій життя. Людина, яка опинилася у проблемній ситуації, постає перед вибором: починати вирішувати проблему і водночас терпіти усі негаразди життя, чи залишити все без змін і змиритися з наявністю проблеми.
Відзначається парадоксальність ситуації, що виникає внаслідок соціальних трансформацій. Вона полягає в тому, що перетворення соціального простору, супроводжуване змінами функцій, а почасти і суттєвими втратами для різних соціальних груп, водночас сприяє актуалізації особистісної суб’єктності, відкриваючи для індивідів нові, раніше недосяжні, непривабливі або просто невідомі їм частини соціального простору. Більше того, дисбаланс соціальної структури сприяє не тільки руйнації, а й народженню нових соціальних груп, започаткованих найбільш творчими та активними індивідами. Тобто групові втрати для індивідів можуть поставати як набутки. | uk_UA |
