| dc.contributor.author | Patsurkivskyy, Petro | |
| dc.contributor.author | Havrylyuk, Ruslana | |
| dc.date.accessioned | 2022-01-14T09:33:16Z | |
| dc.date.available | 2022-01-14T09:33:16Z | |
| dc.date.issued | 2020 | |
| dc.identifier.citation | Пацурківський П., Гаврилюк Р. Людське право на медіацію. Право України. 2020. №7. С. 212-229 | uk_UA |
| dc.identifier.issn | 1026-9932 | |
| dc.identifier.uri | https://archer.chnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/3238 | |
| dc.description.abstract | Метою статті є обґрунтування медіації як цінності у ролі одного із вроджених невід’ємних людських прав.
Предмет, мета і завдання дослідження визначили базові методологічні інструменти статті: практичну філософію та матеріальну феноменологію, які є ефективними інструментами пізнання такого “незримого”, за свідченням М. Анрі, “як сфера інтерсуб’єктивності”, а також потребовий підхід, який уможливив аналіз буттєвих витоків медіації через трансцендентальні потреби індивідів у благах. Із їхньою допомогою: розкрито квінтесенцію позитивістської концепції правової природи медіації як інституту судової медіації; досліджено основи людиноцентристської концепції правової природи медіації; обґрунтовано ключові положення оцінки та висновки дослідження.
Медіація згідно з антропосоціокультурним підходом до правопізнання має подвійну правову природу. Вона зумовлена атрибутивними людині її буттєвими властивостями та буттєвим устроєм людського світу. Це апріорі відносить медіацію як цінність до вроджених і невідчужуваних людських прав. Будучи породженням осново положного (потребового) способу співбуття індивідів у соціумі та водночас системою їх взаємопов’язаних правових зобов’язань, за допомогою яких утво- рюється примирене суспільне середовище, медіація є також суспільним благом, тому повинн а гарантуватись кожною державою. Отже, медіація – взаємний правовий самозахист індивідів. Найефективнішою натепер правовою моделлю співпра- ці держави і громадянського суспільства із впровадження медіації у повсякденну практику у країнах – членах Європейського Союзу зарекомендувало себе державноприватне партнерство інституційного типу.
У позитивістській традиції правопізнання медіація розглядається як один із допоміжних засобів вдосконалення державного правосуддя. | uk_UA |
| dc.language.iso | other | uk_UA |
| dc.publisher | Право України | uk_UA |
| dc.subject | медіація | uk_UA |
| dc.subject | обов’язкова судова медіація | uk_UA |
| dc.subject | людське право на медіацію | uk_UA |
| dc.subject | позитивістська концепція правової природи медіації | uk_UA |
| dc.subject | людиноцентристська концепція правової природи медіації | uk_UA |
| dc.title | Людське право на медіацію | uk_UA |
| dc.type | Article | uk_UA |
