Статтю присвячено репрезентації минулого українських земель у радянській історичній уяві й культурі сталінського часу на прикладі моделювання концеп-ту Руського Королівства (Галицько-Волинської Русі). Автор аналізує «прочи-тання» схем історичного спадку середньовічної Русі довоєнного періоду та мо-делювання їх політико-ідеологічного тла у період сталінізму. Важлива роль від-водиться зображенню державного контролю над культурою у виробленні радянської політики пам’яті. Простежується теза, що російсько-українські стосунки вказаного періоду були однобічним диктатом так званого «старшого брата» і становили складну систему політичних маніпуляцій, компромісів та конвенцій наукового розвитку задля досягнення партійних цілей.